145 років від дня народження Володимира Щепотьєва

Володимир Щепотьєв народився 1880 року у Полтаві. Закінчив Полтавське духовне училище, Полтавську духовну семінарію (1900), Санкт-Петербурзьку духовну академію (1904). Із 1904 до 1917 рр. викладав російську мову в Полтавській дівочій єпархіальній школі та у музичній школі Полтавського відділення Російського музичного товариства, з 1917 до 1927 р. – українську мову та літературу в середніх і вищих навчальних закладах Полтави. З 1909 р. – дійсний член Полтавської ученої архівної комісії (ПУАК). Друкувався у збірниках ПУАК, наукових і науково-популярних часописах Києва, Харкова, Полтави – «Україна», «Етнографічний вісник», «Червоний шлях», «Зоря», «Записки Полтавського ІНО» та ін. Брав участь у складанні «Систематического указателя журнала «Киевская старина» (1882–1906)» (Полтава, 1911); видав «Народні пісні Полтавської губернії (з нотами)» (Полтава, 1915). Автор понад 100 друкованих праць з етнографії та української літератури, досліджував творчість П. Куліша, Панаса Мирного, Т. Шевченка. Одним із перших виступив популяризатором творчості М. Лисенка.

У 1917–1918 рр. активно підтримав процес українізації освітніх закладів Полтави. Разом із ректором Полтавського учительського інституту О. А. Левитським брав участь у відкритті 1918 р. у Полтаві Історико-філологічного факультету та Українського народного університету. У 1917–1918 рр. співпрацював з журналом «Вільна українська школа», у 1918–1919 рр. разом із М. Рудинським видавав газету «Рідне слово». У 1920-х р. друкувався в журналі «Наше слово» (Полтава, 1928).

З 1917 по 1928 рр. науково-педагогічна діяльність В.О. Щепотьєва була нерозривно пов’язана з Полтавським учительським інститутом та історико-філологічним факультетом, об’єднаними у 1921 р. і реорганізованими в інститут народної освіти (ІНО). Це найбільш плідний період у житті педагога і вченого, упродовж якого виявилися яскраві грані його таланту – Вчителя, організатора, дослідника, культурного діяча. Тож невипадково постать Володимира Олександровича стала однією з найавторитетніших в інтелігентських колах міста і далеко за його межами. У найскладніший період становлення Полтавського ІНО, що супроводжувався запровадженням більшовицьких експериментів та жорстким контролем, В.О. Щепотьєв з 1921 по 1923 рр. був ректором навчального закладу. Йому вдалося зберегти не лише досвідчені педагогічні кадри, але й дух традиційної академічної школи з її культом інтелекту і класичних методик.

Без Володимира Щепотьєва неможливо уявити мистецьке і театральне життя Полтави 1920-х рр. Маючи витончений літературний і музичний смак, він багато зробив для становлення художніх і театральних колективів, аматорських гуртків міста тощо.

У березні 1928 р. Щепотьєв був заарештований у «справі СВУ». Містом пройшли чутки, ніби причиною арешту стало те, «що в одній з своїх лекцій торкнувся Троцького і троцькістської опозиції». Але слідчі звинувачували вченого у зв’язках з академіком С. Єфремовим у Полтаві та участі в організації «Братства української державності» – попередниці СВУ. В адміністративному порядку Щепотьєва було вислано у м. Славгород (Алтайський край). Звідти восени 1929 р. привезено до Харкова на судовий процес у справі СВУ і засуджено до 3 років заслання. У 1934 р. він повернувся в Україну і поселився у с. Веприк Гадяцького р-ну. На запрошення сільбудівців готував співаків для вистав, акомпанував їм на сцені. Завдяки його допомозі, 1935–1936 були поставлені п’єси «Москаль-чарівник», «Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», 1937 р. – «Пошилися в дурні».

Вдруге Володимир Щепотьєв заарештований 21 вересня 1937 р. за звинуваченням у висловлюванні контрреволюційних настроїв з націоналістичним ухилом та переховуванні й поширенні контрреволюційно-націоналістичної літератури. Відповідно до витягу з протоколу № 4 засідання Особливої трійки УНКВС у Полтавській області від 17–19.11.1937 р. засуджений за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до вищої міри покарання. Реабілітований Президією Полтавського обласного суду 05.07. 1958.

Володимир Щепотьєв – людина великого таланту і трагічної долі. На його прикладі яскраво видно як тоталітарний режим руйнує долі багатьох людей. У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління зберігається справа №8857 у якій детально викладено віхи життя Володимира Щепотьєва.

Іменем Щепотьєва названо бульвар у новому мікрорайоні м. Полтава, вченому встановлено меморіальну дошку на фасаді Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, створено музейні експозиції у цьому вузі та у музичному училищі ім. М. В. Лисенка.