17 березня виповнюється 150 років від дня народження Вадима Щербаківського

Вадим Щербаківський народився у с. Шпиченцях (Спичінцях) Сквирського повіту Київської губернії. Його батько був сільським священиком, членом Старої Громади, високоосвіченою, художньо обдарованою людиною. Для всебічного розвитку дітей батько створив всі умови.

Середню освіту Вадим здобув у Києві та Ніжині, вищу — в Петербурзькому, Московському та Київському університетах. Улітку 1903 р. разом з хором М. В. Лисенка приїздив на відкриття пам'ятника І. П. Котляревському до Полтави. Познайомившись тут з В. Г. Кричевським, зацікавився українським народним народним мистецтвом, почав активно збирати мистецькі матеріали.

Задумавши створити серію видань "Українське мистецтво", розпланував зібраний матеріал на 15 книг-альбомів. Однак війна і революція зруйнували роботу. За життя автора вийшла лише перша книга "Деревляне будівництво і різьба на дереві" (1913). Книга "Орнаментація української хати", підготовлена в 1941 р., була видана в Римі у 1978 р.

Протягом 1912-1922 рр. В. М. Щербаківський працював у Полтавському природничо-історичному музеї на посаді завідувача археологічного відділу. У Полтаві учений розгорнув широку програму збирання та вивчення археологічних, етнографічних та мистецьких матеріалів.

Підсумком праці було зростання кількості експонатів музею з 1270 у 1912 р. до 5000 у 1917 р. Протягом 10 років завідування відділом вчений обстежив 50 курганів доби бронзи та скіфського часу, 250 курганів Київської Русі, зібрав більше 10000 предметів. Окрім того, він дослідив народну архітектуру Полтавщини, обстежив усі церкви і описав церковні старожитності, зібрав колекцію шедеврів народного мистецтва: рушників, вишивок, килимів, гаптування XVII—XVIII ст., завершив нарис "Українське мистецтво". Сам В. М. Щербаківський вважав свою десятирічну працю в Полтавському музеї найплодотворнішим періодом своєї діяльності.

Після приходу до влади Українського уряду очолив Українське наукове товариство досліджування й охорони пам'яток старовини та мистецтва на Полтавщині. Разом з іншими патріотично налаштованими вченими взяв участь у заснуванні Полтавського українського університету (1918—1922).

У 1919 р. було опубліковано роботу В. М. Щербаківського «Провідник по археольогичному відділу Полтавського Народнього Музея з коротким описом передісторичного життя на Полтавщині». Це фактично перша наукова праця, присвячена дослідженням археологічних пам’яток Переяславщини.

У цьому музейному путівнику В. М. Щербаківський коротко охарактеризував різночасові археологічні матеріали, виявлені на Переяславщині. Особливу увагу він приділив матеріалам власних досліджень пам’яток скіфського часу, а також – давньоруської доби, що походили з розкопок у м. Переяславі та с. Ліпляве. Матеріали досліджень В. М. Щербаківського, в т.ч. на Переяславщині (Лукаші, Ліпляве, Гречаники, Переяслав), були оприлюднені у путівнику М. Рудинського «Археологічні збірки Полтавського державного музею» (1928). Знахідки із розкопок Вадима Щербаківського на Переяславщині надійшли до Полтавського музею. На жаль, колекція повністю не збереглася, значна її частина була втрачена у роки Другої світової війни, пошкоджена під час пожежі музею 1943 р. та депаспортизована.

З утвердженням більшовицької влади Вадим Щербаківський емігрував за кордон, залишивши у Полтаві великий архів, негатеку та колекції розкопок. В еміграції обіймав посади доцента, професора й ректора Українського Вільного університету в Празі і Мюнхені. Виступав з доповідями на численних європейських наукових симпозіумах і конгресах. Своєю діяльністю здобув небувале для емігранта визнання в науковому світі.

Помер Вадим Михайлович Щербаківський 18 січня 1957 р. у Лондоні.